П’ять хвилин на роздуми.

П’єса без дійових осіб.

На сцені середньовічна ратуша, зроблена в стилі сталінського бароко. На ратуші великий годинник зі знаками зодіаку та різною іншою хуйньою. Посередині годинника стирчать гарні скульптури робітника і колгоспниці. В руках у робітника молоток, в руках у колгоспниці серп. Стрілки на годиннику показують без п’яти дванадцять. Перед ратушею великий майдан, на майдані натовп. Натовп терпляче слухає набридливе тікання годинника уважно спостерігаючи між тім красиві, золоті стрілки зроблені в виді гарних пшеничних колосків. Повільно спливають одна, друга, третя, четверта хвилини. Коли нарешті стрілки з колосками наближаються до цифри дванадцять натовп іздає страшне, статеве мичання. І одночасно з цим, красивий, золотий робітник на годиннику з усією силою пиздить молотком по пиці гарну, золоту колгоспницю, яка у свою чергу пиздить робітника серпом по яйцям. Роздається голосний дзвін. Статеве мичання натовпу переходить в страшне ревіння. І саме в цю мить дверцята на годиннику відчиняються і з них виходить Сталін. Він позолочений і пофарбований. В одній руці у Сталіна трубка в другій знак зодіаку. Зі рта Сталіна йде дим. За Сталіним виходять Малінков, Каганович, Ворошилов, Будьоний, Хрущов і інші. Всього дванадцять штук. Всі вони, за винятком Хрущова тримають у руці знаки зодіаку. У Хрущова в руці здоровенна кукурудза. Під звуки приємної часової музики вони пропливають з одного віконця у друге. Годинник б’є дванадцять разів. З останнім ударом дверцята на годиннику страшно захлопуються. Натовп падає на коліна. Серед мертвої тиші на майдані чути приємний кацапський голос: «Массковсое время’я двенадцать часов».

Завіса.